розрубувати — 1) = розрубати (рубаючи, розділяти на частини, шматки), розтинати, розтяти, розітнути, розсікати, розсікти; розкроювати, розкраювати, розкроїти, розкраяти (завдаючи ран) 2) див. ранити … Словник синонімів української мови
розрубувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
перерубувати — ую, уєш, недок., переруба/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Рубаючи, розтинати навпіл, на частини; розрубувати. 2) Рубати, розрубувати всіх, багатьох або все, багато чого небудь. || Убивати чи ранити ріжучою холодною зброєю всіх, багатьох … Український тлумачний словник
надрубувати — ую, уєш, недок., надруба/ти, а/ю, а/єш, док., перех. Розрубувати або підрубувати трохи, не до кінця … Український тлумачний словник
обрубувати — ую, уєш, недок., обруба/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Відокремлювати щось одне за одним від чого небудь ударами гострого знаряддя; відтинати, відрубувати. || Укорочувати, відтинаючи частину, кінець чого небудь ударом гострого знаряддя. ||… … Український тлумачний словник
розвалювати — юю, юєш, недок., розвали/ти, валю/, ва/лиш і діал. розваля/ти, я/ю, я/єш, док., перех. 1) Руйнувати, ламати що небудь. 2) перен. Приводити до стану повного розпаду, розладу, занепаду. 3) розм. Розділяти на частини; роз єднувати. || Розсікати,… … Український тлумачний словник
розкраювати — юю, юєш, недок., розкра/яти, а/ю, а/єш, док., перех. Розділяти, різати на частини, шматки, порушуючи цілість чого небудь. || Наносити глибокі рани, розрубувати до крові. Розкраювати серце … Український тлумачний словник
розкроювати — юю, юєш, недок., розкро/їти, о/ю, о/їш, док., перех. 1) Розрізати, розтинати за певним зразком тканину, шкіру і т. ін. на частини відповідної форми та розміру для пошиття з них одягу, взуття і т. ін.; кроїти. || Розрізати на частини відповідної… … Український тлумачний словник
розрубати — див. розрубувати … Український тлумачний словник
розрубка — и, ж. Дія за знач. розрубати, розрубувати 1) … Український тлумачний словник
